Кривоозерська церква
Релігійне життя Кривого Озера
ФОРум ОБОЗа -> Блоги -> Кривоозерська церква

Пользователи, просматривающие этот блог: немає

субота 21.09.2013 10:01




[ Категория: Экономика и политика ]
http://forum.obozrevatel.com/viewtopic.php?t=27836
Русский на -О- написав(ла):
Вы знаете что Россия №1 в Европе по ВВП?

Это ложь. ВВП России примерно равен ВВП Италии, четвёртой экономики в Европе. ВВП Франции, Британии и Германии значительно больше ВВП России, а в целом ВВП стран Евросоюза в несколько раз превышает ВВП стран Таможенного союза, притом что Евросоюз им уступает по площади в несколько раз.

Даже среди стран Азии Россия далеко не первая: ВВП Китая превышает ВВП России в 4 с лишним раза, ВВП маленькой Японии превышает ВВП России в три раза, ВВП России близок к ВВП Индии, где население живёт в нищете. Как Россия может считать себя второй сверхдержавой, оппонирующей США, если силы явно неравны: ВВП США почти в 8 (восемь!) раз превышает ВВП России! Стаистика неумолима http://ru.wikipedia.org/wiki/Список_стран_по_ВВП_(номинал)

На Луне тоже огромная территория суши, там почти так же мало народу, как и в Сибири (а точнее, совсем нет), на Луне тоже есть полезные ископаемые, которое человечество планирует добывать. Но Луну мы же не называем империей, почему же Вы хотите называть империей Россию лишь на основании того, что у неё большая территория и много ископаемых ресурсов?

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

неділя 11.11.2012 14:55




[ Категория: Культура ]
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Десь місяць тому назад, в будний день, приїхав з села до церкви чоловік, щоб розповісти свій сон. Григорія, старенького вже, я знаю давно. Дуже його шаную. Це віруюча, порядна людина. І хоч живе в селі, де немає церкви, проте, постійно перебуває в молитві і в читанні Святого письма. Коли має змогу і здоров'я йому дозволяє, приїздить на службу Божу до нашої церкви.

Ось, що він мені розповів. Що бачив, чи то сон, чи то видіння. Наче стоїть він вночі і дивиться на місяць. І бачить на цьому місяці, дуже швидко крутиться колесо. Знаєте, як диск електричної циркулярки крутиться. І так швидко, що здається що ось, ось вирветься з цього місяця. Так було деякий час. А потім, на місці диска, став хрест. І підніжжя хреста, вже виходило за коло місяця. Тоді, хрест, змінився іконою Ісуса Христа. Через якийсь час, картина зникла.

А сьогодні, тільки я переступив поріг Мазурівської церкви, як мені на зустріч, дуже хвилюючись, вийшла жінка. Також старенька, вже їй 75 років. І розповіла, що вдосвіта, їй також приснився сон. Вірніше не сон, а як би до неї говорили і вона слухала. А сказано їй було, щоб вона йшла до церкви і молилась за людей. І священику щоб сказала, щоб і він молився за людей, особливо за молодих, які перебувають в страшному гріху.

Чи випадкові ці сни? В Діяннях апостолів (2. 17); говориться: а це те, що пророк Йоіл передрік: І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. (Йоіл 2 28)

Іова 38. 14 -17; говориться: Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, тоді відкриває Він вухо людей, і настрашує їх осторогою, щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає, щоб від гробу стримати душу його, а жива його щоб не впала на ратище.

То мабуть, ці люди, розповіли про свої сни, невипадково. В Біблії, часто згадується, що Бог, звертався до народу, через Божих людей. І вони, Духом Святим водимі, розповідали про те, що вони чули від Господа. Так і ці люди, цей чоловік і ця жінка, водимі Святим Духом розповіли про свої сни мені, щоб я розповів вам.

Що означають ці сни? Не важко здогадатись. Колесо крутилось з шаленою швидкістю на місяці. Що це означає як не те, що час летить дуже швидко. Мало хто з нас відмічає що пройшов день, як раніше ми відмічали. Зараз, ми неділю відмічаємо. Ось пройшла неділя тиждень. А дні пролітають як години. Цей сон нагадує нам про те, що можливо наш час, земної цивілізації добігає кінця. Я не хочу нікого лякати страшним судом, бо ніхто не знає коли буде кінець світу. Завтра, чи через тисячу років. Проте, всі ми бачимо, що час летить неймовірно швидко.

Сон цієї жінки, також цікавий. Бо якраз на цю службу Божу, я готував проповідь про те, як розважається наша молодь.

Про це і хочу вам розповісти. Якось, ми, священики району, були зібрані в районній адміністрації, за круглим столом. І питання яке ми розглядали, стосувалась, поведінки сучасної молоді. Говорилось про те, що регулярно проводяться рейди по нічних барах, щоб виявити правопорушення, щоб там не було дітей. Я тоді попросився, щоб і мене взяли у такий рейд.

І ось, мені зателефонували і попросили прийти на чергування о 10 й годині вечора. Нас було 15 чоловік що розділились на три групи. В кожній групі, був міліціонер. І вирушили ми, на огляд нашого містечка.

На вулицях було тихо і спокійно. Десь якийсь перехожий. Зайшли в нічний клуб. Там було багато молоді, вони танцювали на свіжому повітрі. Інші сиділи там же за столиками. Потім ми пішли в нічний бар. Коли ми туди зайшли, то в мене склалось таке враження, що я потрапив до пекла. По перше; темно. Густий морок, переповнений тютюновим димом, змішаним з горілчаним, пивним і перегарним запахом. Дихати було важко. Постійно гриміла важка музика так гучно, що вуха закладало і спілкуватись було неможливо.

Освоївшись з темнотою, я побачив там дуже багато молоді. Ну знаєте як кажуть - кишить. Всі столики, на яких було повно пляшок з випивкою, були заняті. Причому, сиділи не по чотирьох, а купами. Інші, стояли, з пляшками в руках. Одні бродили, інші танцювали. І ці танці, були схожі на зміїне кодло, що звивається. Вразило те, що було дуже багато дівчат, з пляшками в руках і з сигаретами в устах. Цікаво, що мене, священика, всі знають в нашому містечку. Але, ніхто! Ніхто не звернув на мене уваги. Не осікся, не засоромився. Всі уже були п'яні. Бо провели в цьому закладі вже кілька годин. А цей бар закривається о 3й, 4й годині. Що буде з цими дівчатами і хлопцями до цього часу?

Пробувши там менше п’яти хвилин, я вийшов з цього закладу, як одурманений. Дома, три рази мився і міняв одежу, щоб позбутись тих запахів. Більше трьох днів, я не міг прийти до себе, перебував як в якомусь тумані, в важкій і гіркій тузі. Що відбувається з нашою молоддю? І це ж не тільки у нашому містечку. Це по всій Україні і не тільки в Україні.

А батьки, довіряють своїм дітям. Бо діти робляться такі білі і пухнасті. І кажуть, ми нічим таким не займаємось. П’ємо соки, танцюємо, спілкуємось. І нікому з батьків не приходить в голову, піти і подивитись, де перебуває їх ще геть малолітня донька чи син. І чим вона там займається. Адже на ранок, як розповідають сусіди цього закладу, вся територія навкруг, вибачте на слові оббльована і встелена «резинками», які молодь використала за ніч, щоб не було вагітності.

А батькам і в голову таке не приходить. Вони собі думають, що нинішня молодь розважається так, як розважались вони в молодості. Танцювали, веселились і вже о 12 й розходились по домівках.

Ми всі плачемо і жаліємось на бідність і важке життя. А де ж беруть гроші діти на таку величезну кількість випивки і сигарет? І ми собі думаємо, що за все це нас Господь благословить? Хто відповідальний за наших дітей? Хто буде відповідати перед Богом за їх зіпсутість?

Скільки ж звертається до мене молоді з проханням, молитись за них. Бо їхні діти хворіють, сім`ї розпадаються, у них самих депресії і хвороби. Матері, бабусі приходять просити за них. Так звичайно, молимось і просимо Бога про допомогу. Але, чи розуміємо ми, що це наслідки теперішньої їхньої поведінки. Це кара Господня. І відповідальність за це, в першу чергу, понесуть батьки цих дітей. За хворих внуків, за розрушені родини. Бо молоді в більшості своїй, немає з кого брати прикладу. Бо батьки і матері тепер дуже часто пиячать, матюкаються, дозволяють собі розпусту, розлучаються через це і залишають дітей напівсиротами.

Був випадок, коли одна жінка говорила зі знайомими жінками і похвалилася тим, що купила доньці нову спідню білизну. Бо вона запрошена на весілля, то може трапиться хтось, то щоб побачив.

Коли ми були на цьому рейді, то, серед п’яної молоді, виявили дев’ять п’яних, неповнолітніх дітей. Це тільки за один рейд. І що, вони перелякалися? Плакали, чи переживали? Навпаки, ці підлітки, вели себе навіть зухвало! Чому так? Бо знають, що хоч про це і дізнаються батьки, нічого їм не буде. І в школі нічого не буде. Ще навпаки, хвалитимуться перед ровесниками, цим, своїм поступком. А навіть такі батьки траплялися, які після отриманого зауваження з міліції, ще й грубо висловлювалися. Мовляв: яке вам діло до цього?

А давайте подумаємо? Чи має діло до такого стану справ; міліція, усі ми з вами? Коли до хороших, здорових, яблук покласти одне гниле. То ніколи не буде такого, що це гниле стане здоровим. Навпаки, здорові почнуть гнити. Ост так і з нами вийшло. Спочатку потрохи, а потім все більше і більше. Дійшло до того, що молодь масово зіпсувалась. І батьки, активно цьому допомагають. Як часто буває, запрошують дітей до однокласника, чи до сусіда, на день народження. Батьки відпускають. Чого ж би ні. А коли гості, чужі діти, зійшлися, то на жаль, і дуже часто як виявляється, батьки іменинника, дозволяють собі налити дітям якогось алкоголю. Не питаючи дозволу в батьків запрошених дітей! Хто знає, що буде з дитиною після такого «частування»? А може в дитини алергія? Може вона ніколи такого не пробувала? Може саме ця перша спроба, стане причиною подальшого пияцтва? І взагалі, яке право мають такі горе батьки нав’язувати алкоголь чужим дітям? І що є дуже не зрозумілим так це те, що ті батьки, чию дитину пригощали алкоголем, боязко мовчать. А потрібно б прийти до цих людей і дуже серйозно зробити їм зауваження. І з дитиною серйозно порозмовляти. А ми, мовчимо…

Я знаю одну Маму, яка сама ходила в рейди і бачила, чим займається молодь. Тому, свого сина, категорично не пускала туди. Проте, друзі його таки виманили. Та давай в інше село поїдемо, мама не дізнається. І поїхали. Проте, ця жінка дбала за свою дитину і була налаштована дуже рішуче. Щось запідозривши, вона, зробивши декілька дзвінків, вирахувала, де перебуває її син, якого вона без батька виховує. Вона поїхала серед ночі в це село!І знайшла там на цій «дискотеці» свого сина. І хоча йому вже було 17 років, вона не посоромилась висловити йому свої зауваження, прямо при всіх. І забрала його до дому. Після цього випадку, друзі вже більше не чіплялись.

Донька о. Дмитра, якого ви всі знаєте, навчається в Одесі. Вчителі питають його: Як вам вдалось виховати свою дитину, що вона не курить, серед усіх курящих дівчат?На це, він відповів: моя донька знає. Що після того, як вона закурить, вона вже не буде моєю донькою.

Ось, в Інтернеті, з'явилась така новина. Молода донька поїхала в місто на заробітки. Проводила легковажне життя і завагітніла. Народивши дитину, повернулась до мами. А ще, через деякий час, нікому нічого не сказавши, знов поїхала до міста.

Мати, не стала цьому потурати. Вона, поїхала до міста, знайшла доньку і повернула її до дому. Та побачивши доньчину легковажність, зрозуміла; якщо вона втече вдруге, то вже вона її не знайде. І дитина лишиться без материнської опіки.

І мати, прив’язала доньку ланцюгом до ліжка і три місяці її так утримувала. Тільки випадково вона змогла звільнитись. Жорстоко? Так! Дуже жорстоко! Але, принаймні, ця мати намагалась щось робити, щоб донька не псувала свого життя і життя дитини.

А ми мовчимо. Ось, подивіться які політичні пристрасті вирують. А чи пообіцяв хоч один кандидат в депутати, що буде піднімати питання виховання молодого покоління? Чи нікому немає до цього діла? Тільки за один рейд в нашому містечку було затримано дев'ять п’яних дітей! А скільки ж зуміли «не попастись»? А скільки їх по всій Україні? А нам до цього байдуже! Ось, скільки мітингів у нас політичних! А чому батьки не зібралися хоч раз до нашої Районної ради з вимогою припинити споювати і знищувати нашу молодь? Адже бари працюють до 3 -4 години ночі, поза тим, що мають зачинятись о 23-й. Чому б батькам не зібратись у групи по 30- 40 чоловік і піти по цих барах і заставити продавців їх закрити?

Наше покоління, виявилось дуже слабке, в’яле, наївне і не далекоглядне. Адже люди наші, в війнах перемогу отримували. Після розрух країну відбудовували! А ми тепер, розумні, освічені, не можемо перемогти кучку цих людей, що збагачуються на здоров’ї наших дітей? Що виманюють у дітей тяжко зароблені наші кошти і задоволено потирають руки? Не час нам бути байдужими. Ой не час!

Господь дуже терплячий, та, терпіння Його не безмежне. Ті люди, що виготовляють і продають шкідливу продукцію для дітей будуть відповідати перед Богом. І ми будемо відповідати за те, що не боролись з ними, за те що потурали розповсюдженню зла. За те, що не жаліли грошей, на цю гидотну.

Нам всім, потрібно змінитись. Вести праведне життя, виховувати дітей згідно Божих заповідей. Щонеділі і в свята приносити Богу жертву хвали на службі Божій. Бо ось, нас сьогодні в храмі, дорослих людей, набагато менше, ніж п’яної молоді в барі. Що переважає в нашій громаді? Молитва, чи розпуста? І те ще гріх великий, що ті молодіжні п’яні зборища, зазвичай проходить в п’ятницю. В день, коли розпинали Христа. І це день, утримання і посту. Але, як посміховисько над християнськими цінностями, молодь назвала цей день «пятница – развратница»

Спить наша молодь важким сном, після пиятики. І хай попробують батьки їх розбудити, щоб піти до церкви! Та й батькам і в голову таке не прийде. Самі до церкви не йдуть, а ще дитину заставляти! Без молитви вважають вони, можна обійтися. А от без того, щоб напитись в барі і займатись розпустою, обійтись не можна. Як же вони Богові будуть служити, якщо вони сатані служать? Не можна плисти стоячи на двох човнах. Ноги роз’їдуться.

Три роки назад, ми запровадили проводити християнські концерти з молоддю, з естрадною музикою. В першу чергу, цей задум стосувався молоді. Ми, ці концерти, записали на диски. Передивіться. Чи багато там молоді? Буквально, одиниці.

А коли ми їздили з тими концертами по селах, то молодь, що приходили до клубів на вечірні розваги, тікали від цих концертів як від вогню. А тільки концерт закінчувався і відкривався бар, за кілька хвилин поки ми збирались, ці молоді люди вже гуляла з пляшками алкоголю, пива, чи енергетичних напоїв. Чи хоч колись спробували батьки, що п'ють їхні діти? І як воно після цієї випивки? А варто було б.

Гірко про все це думати. І багато хто такі думки відкидає, щоб не засмучуватися себе. Подумаєш, всі так живуть… А про те, що Господь за нами всіма спостерігає, і взагалі думати не хочуть. А час біжить. Шалено швидко. І хто зна, до чого ми наближаємось? Чи до страшного суду, чи до Трьох днів темряви, про які Господь попереджає людей вже багато століть?

http://planeta.moy.su/blog/zvezda_apokalipsisa_tifon_i_tri_dnja_temnoty/2012-02-09-14297

Чи не наше покоління перелиє Чашу Господнього терпіння?

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

понеділок 22.10.2012 02:32




[ Категория: Культура ]
Чомусь, говорячи про здоров’я, маємо на увазі лише фізичний його бік, забуваючи, що лицевим боком здоров’я є духовність. Колись в журналі "Наука та релігія” мене вразив знімок листка дуба, зробленого в інфрачервоному промінні. Звичайнісінький листок мав ауру схожу на німби довкруж голів святих.

Таке ж світіння є в кожної людини. Й несе воно важливу захисну функцію, вберігаючи фізичне наше здоров’я як від чорних полів космосу, так й від чорної магії людини: прокльонів, зурочень, наслань, лихослів’я. Людина, що постійно творить молитву до Світлого Божественного Начала, людина, що сіє добро, має й потужну захисну ауру. А ось яка аура в хулителя, шахрая, заздрісника, злодія, чорнослівника? В першого й останнього, й це доведено науково, завжди хворі нирки. В останніх – печінка, серцево-судинна система. Поки людина молода, ці органи сяк-так справляються з належною роботою, а далі...лікарі лиш руками розводять - нібито й видимих причин немає, а пацієнт безнадійно хворий.

Лихослів’я, а чи по-простому матюк - "винахід” старшого брата. Й занесений нам з першою світовою війною, революцією, колективізацією і всіма подальшими "заціями”. Знайомий Михайло Єгорович одного разу згадав, як на початку 50-х до нього приїхала в гості етнічна росіянка, сестра. Побувавши в щойно збудованому клубі залізничників, дівчина була шокована. "Да у вас же совсем другой народ! Мальчики не пьют! Не матерятся! Не мочатся под стенки!"

Гляньте сьогодні довкруж. А пройшло ж всього 50 років. А що вже говорити про сторічну давнину! Не чув я лихослів’я ні від тата, ні від його годків-перевесників. Навіть в найкрутіших випадках. Бо ж діди відали – гріх! Бо ж чорнослів’я притягує до людини нечисту силу. А по-сучасному – чорну руйнівну енергію. Безперечно, не відали сквернослів’я й наші дальші предки-запорожці. Вийдіть на відповідний сайт, прочитайте всесвітньо відомий "Лист турецькому султану” і ви в цьому переконаєтесь.



Матірщина – тяжка образа матері. Відомий випадок, коли грузини до непритомності віддубасили нашого хлопця, що необачно ляпнув «...вашу мать». Мати, і не лише для кавказьких народів, найвища святиня. Староруські «Вісті ізначальні» наголошують: «Матір тобі дарувала життя! Матір святая! То ж нехай і поведінка твоя гідна святині буде!» І якщо син не захищає честі матері, надто тієї, що покинула наш світ, тяжкий гріх недугою падає на його голову. Ще страшніший гріх – матюк на Матір Божу. Насліддя такої людини завжди слабке на розум. І це безспірний факт.

Науковцями доведено, що спалах гніву, та й ще підсилений матюком, повністю спалює наявний в тілі вітамін С, а він вкрай необхідний для роботи печінки, серця, кровотворення. Вочевидь – сквернослівник наражає себе на збій цих органів. До того ж матюк, як ніщо інше, ушкоджує захисну енергетичну оболонку тіла. Людина - сквернослівник, надто жінка, стає беззахисною перед темними силами. Чого ж тоді дивуватися, що так шалено зростають онкологічні, серцево-судинні, психічні захворювання. Помножте все це на чорний бруд з екранів – отримаєте здоров’я нації. Отримаєте й її народжуваність. Неспокій, що нам нагнітається – одна з причин низької відтворюваності українців. А відповідно зростають недуги.

І чим частіш ви його вживаєте, тим більше й більше накопичуєте в своєму тілі чорну, руйнівну енергетику. Не ліпше запозичуємо в сусіда, а гірше. Всю страшну, брудну попсу зливаємо в рідну, чисту нашу мову, що є кров’ю нації. Кров’ю, що роз’їдається чужою ржою. І чим брудніша твоя мова, тим брудніше, хворобливіше й твоє фізичне тіло.

Якщо Вам дороге ваше здоров’я – поміркуйте над усим цим. Бо ж тут не допоможуть ні пігулки, ні президент, ні голова ради з чужим голосом й чужим волосом. Вашому здоров`ю зарадите лише ви!

І.Просяник,
член спілки письменників України
Бахмацька районна незалежна газета "Порадник"

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

понеділок 22.10.2012 02:27




[ Категория: Релігія ]
Однажды к Богу пришла женщина. Ее спина была согнута под тяжестью большого мешка, голова наклонена вперед, а взгляд исподлобья был тревожным и бдительным.
- Ты устала, милая женщина? – обеспокоился Господь. – Сними свою ношу с плеч, присядь, отдохни.
- Спасибо, но я не могу тут рассиживаться, я ненадолго, — отказалась женщина. – Только попрошу – и сразу назад! А то вдруг за это время уже что-нибудь стряслось? Никогда себе этого не прощу!
- Чего же ты не готова себе простить?
- Если с моим ребенком что-нибудь случится. Я как раз и пришла попросить тебя: Господи, спаси и сохрани его!
- Я только этим и занимаюсь, — серьезно сказал Господь. – Разве я дал тебе повод усомниться в Моей заботе?
- Нет, но… В этой жизни столько всяких опасностей, плохого влияния, крутых поворотов! А у него возраст такой – все хочется попробовать, повсюду влезть, во всем как-то самоутвердиться. Я очень боюсь, что его занесет на повороте, он ушибется, и ему будет больно.
- Что ж, в следующий раз он будет осторожнее, потому что на своей шкуре узнает, что такое боль, — ответил Господь. – Это очень хороший опыт! Почему же ты не хочешь дать ему научиться?
- Потому что хочу избавить его от этой боли! – страстно воскликнула мать. – Ты видишь – я всегда ношу с собой мешок соломы, чтобы подстелить ее там, где он может упасть.

- А упасть он может везде… — задумчиво ответил Господь. – Даже с собственной кровати можно упасть, разве нет?
- Ну да… Но ведь есть же такая пословица – «знал бы, где упасть, так соломки б подстелил». Вот я и пытаюсь обезопасить его.
- И теперь хочешь, чтобы Я обложил его соломкой со всех сторон? Хорошо. Смотри же!
И Господь мигом сотворил целый ворох соломы и бросил его в мир. Солома попала точно в цель: она кольцом легла вокруг сына той женщины, отгородив его от всех опасностей, от всех невзгод, от всех соблазнов и искушений, а заодно и от жизни. Женщина видела, как ее сын пытается двигаться то туда, то сюда, раздвинуть стебли, пробраться сквозь солому, но все тщетно: солома передвигалась вместе с ним, готовая, если что, смягчить удар. Сын метался, пробовал разорвать соломенное кольцо, впадал то в отчаяние, то в ярость. А в конце концов, он достал откуда-то спички и поджег солому. Взметнулось пламя, и всю картину мгновенно затянуло дымом.
- Сынок! – закричала женщина. – Сынок, я иду на помощь!
- Хочешь подбросить в костер еще соломки? – спросил Господь. – Имей в виду: чем больше соломки подстилают родители, тем сильнее желание прорваться сквозь нее любой ценой. Если же это не удастся, человек может и вовсе начать прожигать жизнь. Ведь он не будет знать, что такое боль, и что такое свобода выбора — тоже…
- Но я не могу этого допустить! – прорыдала женщина. – Мой мешок соломки спасет его!
- Ты думаешь, что это мешок соломки, но ты ошибаешься, — ответил Господь. – На самом деле это – Мешок Проблем. Все ужасы, которые тебе чудятся, все опасения, которые в тебе живут, все страхи, которыми ты наполнена, находятся в этом мешке. Все, о чем ты думаешь и тревожишься, набирает силу и разрастается, потому что ты даешь этому энергию. Поэтому твоя ноша столь обременительна, а твоя спина устала…
- Выходит, я не должна заботиться о сыне? – в раздумье наморщила лоб женщина. – И это говоришь мне Ты, Господи?
- Заботиться – сколько угодно. Это дело матери. Но вот беспокоиться ты не должна – это точно. Ведь Я-то тоже о нем забочусь. Позволь и Мне делать Мое дело. Просто не мешай Мне! Но это, как Я понимаю, вопрос веры…
- Знаешь что, Господи? – немного подумав, заговорила женщина. – Ты можешь дать мне… спички?
- Разумеется. А что ты хочешь делать?
- Сжечь свой Мешок Проблем, — улыбнулась женщина. – И научиться, наконец, доверять Тебе по-настоящему. Падать и подниматься. Ошибаться и исправлять ошибки. С благодарностью принимать и радость, и боль. И подарить моему сыну право делать то же самое.
- Это верное решение, — улыбнулся Господь. – Ну их, эти тревоги! Гори они все огнем!
- Я доверяю миру, себе и сыну, — шептала женщина, глядя, как пылает, корчится, рассыпается и становится пеплом ее заранее припасенная соломка, ее Мешок Проблем. И спина ее теперь была прямой, голова высоко поднятой, а взгляд чистым и ясным. – Я верю, Господи, что все, что происходит, ниспослано Тобой – во имя и для блага нас самих. Теперь я и правда верю!

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

середа 30.05.2012 08:15




[ Категория: Культура ]
Ця книжка — третя у серії недільних проповідей отця Леоніда Лотоцького, священика Української Православної Церкви Київського Патріархату. Проте причина її написання особлива — це явління образу Матері Божої на стіні Кривоозерського Свято-Різдво-Богородичного храму УПЦ Київського Патріархату. Як каже отець Леонід: “Через це чудесне явління образу Богородиці Господь закликає нас також стати благословенними, що знайти спокій душам нашим, щоб діточки наші росли благословенними, щоб усе було в нас добре, щоб ми всі були щасливими”. І як досягти цього щастя земного та заслужити Царства Небесного, а також упроваджувати до свого життя виконання Божих настанов, спонукає нас замислитись отець Леонід.

Її можна придбати у Львові у книгарні "Свічадо" http://www.svichado.com/news.html?news_id=36

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

середа 22.02.2012 11:17




[ Категория: Культура ]
Концерт "З любов*ю до України" - http://www.liveinternet.ru/users/otec_leonid/post205974194/

Концерт "Слід на Землі" - http://www.liveinternet.ru/users/otec_leonid/post205823554/

Наш різдвяний концерт - http://www.liveinternet.ru/users/otec_leonid/post205325993/

Концерт "Почута молитва!" - http://www.liveinternet.ru/users/otec_leonid/post205191781/

Наші відео: http://www.youtube.com/mamalijka

Дивіться на здоров*я! Smile

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

середа 5.10.2011 06:53




[ Категория: Релігія ]
Обида ранит только раз,
Но сами мы из часа в час
Обиду делаем сильней
Воспоминанием о ней.

Расскажем всем своим друзьям,
Уснуть не можем по ночам,
Перебирая всё подряд -
И жест обидчика и взгляд.
И вновь по нервам бьют слова,
И боль не меньше, чем была…

Обида ранит только раз,
Она не мучила бы нас,
Когда б мы сами эту боль
Не волочили за собой.

Татьяна Валяева
http://cerkva.ucoz.net/news/proshhena_nedilja/2011-03-06-54

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

неділя 18.09.2011 10:19





Что в сердце нашем самое святое?
Навряд ли надо думать и гадать.
Есть в мире слово самое простое
И самое возвышенное – Мать!

Так почему ж большое слово это,
Пусть не сегодня, а давным давно,
Но в первый раз ведь было кем-то, где-то
В кощунственную брань обращено.

Тот пращур был и темный, и дурной,
И вряд ли даже ведал, что творил,
Когда однажды взял и пригвоздил
Родное слово к брани площадной.

И ведь пошло же, не осело пылью,
А поднялось, как темная река.
Нашлись другие. Взяли, подхватили
И понеслось сквозь годы и века…

Пусть иногда кому-то очень хочется
Хлестнуть врага словами, как бичом,
И резкость на язык не только просится,
А в гневе и частенько произносится,
Но только мать тут все – таки при чем?

Пусть жизнь сложна, пускай порой сурова.
И все же трудно попросту понять,
Что слово «мат» идет от слова «мать».
Сквернейшее - от самого святого!

Неужто вправду за свою любовь,
За то, что родила нас и растила,
Мать лучшего уже не заслужила,
Чем этот шлейф из непристойных слов?!

Ну, как позволить, чтобы год за годом,
Так оскорблялось пламя их сердец?!
И сквернословам всяческого рода
Пора сказать сурово наконец:

-Бранитесь или ссорьтесь, как хотите,
Но не теряйте звания людей.
Не трогайте, не смейте, не грязните
Ни имени, ни чести матерей!

Ірина Пожарницька (Лотоцька)

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

неділя 18.09.2011 10:16







Дзвонять дзвони в Україні,
Возвіщають - Свято нині!
Веселись людське насіння,
Слав Христове воскресіння!
Дзвонять дзвони в Ясениці –
Засіяли всі каплиці,
Радість нам прийшла велика,
Бо воскрес Христос-Владика!
Дружньо в церкву всі спішать –
Богові поклін віддать,
Чудо славити з чудес –
Божий Син – Христос – Воскрес!!!
Задзвонили по всіх селах,
Музика пішла весела,
Тішиться весь божий люд –
Змив Христос нечистий бруд.
Покаяння дав нам з неба,
Мир і щастя – все що треба,
Ще й здоров’ячка міцного
І добробуту рясного!
Дзвонять дзвони в цілім світі,
Всіх вітають Божі діти.
Навіть сонце із небес
Нам кричить – "Христос воскрес!”
Багрій Марія

о. Леонід Лотоцький

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

четвер 14.10.2010 10:51




[ Категория: Релігія ]
Святих апостолів Петра і Павла

(З книги Леоніда Лотоцького "Життєва стежина")
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Свято святих Апостолів Петра і Павла (12 липня) можна прирівняти до великих двунадесятих свят за пошаною в народі. Ми святкуємо двох із 12-ти апостолів, які розповсюдили християнство по всій планеті.

Згадаємо Петра — першого з дванадцяти. Згадаємо його життя. Коли Андрій привів його до Спасителя, то Ісус сказав йому: «ти скеля, і на цій скелі Я побудую церкву і ворота пекельні не переможуть її». І він дійсно став тим живим каменем, на якому будувалась церква Христова.

Хоч протягом свого служіння Петро не раз спотикався. Наприклад, коли йшов по воді до Ісуса, засумнівався і став тонути. Також в Гетсиманському саду, коли повели Спасителя на розп’яття, Петро тричі відмовився від Нього. Але далі, в день п’ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів, Петро виступив з такою палкою проповіддю, що вже в перший день охрестилось більше трьох тисяч людей. І далі його життя проходило дуже нелегко. Апостолів гнали тодішні правителі - язичники. Не раз вони були побиті, не раз були в тюрмі. Не раз думав Петро, що, мабуть, Господь відвернувся від нього, не чує його молитви. Але Господь його не покинув, бо Його сила в немочі. Так і в нашому житті не раз і не два ми попадали у важкі ситуації і, здавалось, нема звідки шукати допомоги. І раптом приходить допомога, звідки ми і не чекали, і не надіялись. Бо Господь не дасть людині перетерпіти більше, ніж вона може пережити. І зробити добра кожна людина може дуже багато. Які малі мурашки. а тонни землі переносять. Бджола як трудиться, яка маленька, а скільки меду збирає. Так і людина за свого життя може зробити дуже багато, як зробив апостол Петро. І ми можемо робити багато чого для ближніх своїх, бо і ми маємо Духа Святого.

А тепер давайте згадаємо апостола Павла, який був з фарисейської секти. Переслідував, ненавидів християн. Був їх ярим гонителем. І от коли він знову йшов, щоб розправитись з християнами, по дорозі йому явився Христос і сказав: «Савле, чому ти Мене гониш»? При цьому Павло осліп і спитав: «хто Ти»? Я Христос, якого ти гониш…

Від того часу Савл перемінився. Він став проповідувати Христа. Ця людина мислитель, гігант, Богослов більший навіть з дванадцяти апостолів. Він був дуже добрий, мав гарний підхід до людей, і його слухачі дуже любили. І він любив людей. Де тільки чув, що голод чи якесь нещастя, сам ходив, збирав пожертви і спасав багатьох. Писав дуже багато повчань, які ввійшли до Святого письма в Новому заповіті які і ми тепер читаємо. І такою любов’ю було наповнене його серце, що він писав: «вас християн дуже багато, і всі ви поміщаєтесь в моєму серці».

Давайте подумаємо, чи багато людей нас любить. Чи може більше таких, що нас ненавидять. І якщо в нас багато ворогів, то може неправильно ми живемо. Ось Павло казав, що християни неправильні, а потім покаявся і сам став християнином. Ось і зараз багато конфесій говорять, що всі релігії неправильні, тільки їх віра правильна. Що, мовляв, ніхто не спасеться, тільки ті спасуться, хто розділяє саме їх погляди. Прийде час, і вони покаються що говорили неправду. Адже бачимо, що у всяких релігіях є святі, подвижники, праведники.

Чуда кругом відбуваються. Обновляються ікони і в російських, і в українських церквах. В католиків ми знаємо матір Терезу, скільки добра вона зробила для людей. Як її поважають у всьому світі. Отож беручи приклад з апостолів, намагаймось творити добрі справи. Життя взагалі ніколи не буває легким. В апостольському посланні розповідається, скільки ж довелось перетерпіти апостолам Павлу, Петру. Але Павло хвалився немочами своїми. Хоч насправді він був взятий Господом до третього неба, але із своєї скромності і тим не хвалився. Тільки казав, що знає чоловіка, якого було взято до раю до третього неба. І писав, що життя прожив, віру зберіг, а тепер йому належить вінець. Дай Боже і нам жити так, щоб ми могли сподіватись, що і нас чекає вінець на небесах. Амінь.


Читаючи Біблію…

До Римлян 9 -21 "Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтесь до добра; будьте братолюбні одні ло одного з ніжністю. Випереджайте один одного з шанобливістю; у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господові служіть; утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійні; у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх; благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можна і це залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми, не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: " Мені відомщення Я віддам”, говорить Господь. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром”. Амінь.


Текст о.Леоніда, взято із сайту http://cerkva.ucoz.net

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

середа 13.10.2010 10:59




[ Категория: Релігія ]
Останнім часом знову почастішали прохання людей перехреститись чи перехрестити дитину щоб змінити ім’я. Оскільки такі думки поширені як і забобони відносно хрещення пропонуємо Вашій увазі цей матеріал.

З таїнством Хрещення пов'язано безліч забобонів, які для деяких православних християн стали звичайними явищами і невід'ємними частинами життя. Дуже прикро, що переступаючи поріг храму людина приносить із собою ці марновірства і продовжує жити як язичник, хоча називає себе християнином. Цих забобонів дуже багато і написати про всі в одній статті неможливо, тому розглянемо найпоширенніші з них.

Одне з найпоширеніших марновірств – це: «Чи може дівчина першою хрестити дівчинку? Говорять, що якщо першу хрестити дівчинку, а не хлопчика, то хресна віддасть їй своє щастя...». Це твердження є марновірством не обгрунтованим ні в Священному Писанні, ні в церковних канонах і традиціях.

Інший дивний забобон, який неодноразово доводилося чути: «Чи можна вагітній жінці бути хресною? Чи не вплине це якимось чином на її власну дитину або похресника?». Звичайно, можна. Подібне заблудження ніяк не пов'язане з церковними канонами і традиціями і також є забобоном. Участь у церковних таїнствах може бути тільки на користь майбутній матері. Священики яким доводилося хрестити в таких ситуаціях, запевняють, що малюки народжувалися міцними і здоровими.

Дуже багато забобонів пов'язані з так званим перехрещенням. Причому, причини для такої божевільної дії інколи вказуються вельми химерні і навіть смішні. Але велика частина з цих обгрунтувань мають язичницьке і окультне походження. Ось, наприклад, один з найпоширеніших забобонів, що мають окультне походження: «Чи правда, що для зняття «порчі», наведеної на людину, необхідно наново перехреститися, а нове ім'я зберегти в таємниці, щоб нові спроби чаклунства не діяли, оскільки чаклують саме на ім'я?». Чесно кажучи, від подібних заяв хочеться від душі посміятися. Але, на жаль, тут не до сміху.

До якої ж язичницької темноти треба дійти православній людині, щоб вирішити, що хрещення – це якийсь магічний ритуал, своєрідна протиотрута від «порчі». Протиотрута від якоїсь невизначеної субстанції, визначення якої ніхто навіть і не знає. Що є ця примарна «порча»? Навряд чи хтось з тих, хто її так боїться, зможе чітко відповісти на це запитання. Це і не дивно. Замість того, щоб шукати в житті Бога і виконувати Його заповіді, «церковний» народ із завидною старанністю шукає у всьому матір всякого зла – «порчу». Часто джерелами цих марновірств є діячі окультних наук, тобто ворожки, екстрасенси, цілителі й інші «обдаровані» особи. Ці невтомні «генератори» новомодної окультної термінології заради спокушання людини йдуть на всілякі прийоми. У хід йдуть і родові прокляття, і вінці безшлюбності, і кармічні вузли доль, привороти з відворотами і інша окультна нісенітниця.

І всього лише, що треба зробити, щоб позбавитися від всього цього – «перехреститися». І «порчі» як не бувало. І сміх і гріх! Але багато хто клює на ці антицерковні прийоми і біжать в храм на «повторне хрещення». Добре, якщо скажуть про те, звідки у них таке гаряче бажання перехреститися, і їм відмовлять в цьому святотатстві, заздалегідь пояснивши, чим може обернутися відвідування окультистів. А деякі і не говорять, що вже хрещені і хрестяться повторно.

Є й такі, які хрестяться по кілька разів, оскільки попередні хрещення «не допомогли». І не допоможуть! Насправді перехрещуючись людина за словами апостола Павла знов роспинає Його і зневажає! Який тяжкий гріх! Більшого кощунства над таїнством і уявити важко. Людина один раз народжується фізично, знову повторити це вона ніяк не може. Так само – тільки один раз людина може народитися для життя духовного, тому хрещення може бути тільки одне.

Варто сказати пару слів і про ім'я, яке так радять поміняти «добрі люди». Ім'я людині нарікається на восьмий день від народження, але оскільки багато хто не знає про це, то в основному молитва на наречення імені читається священиком безпосередньо перед хрещенням. Напевно всі знають, що ім'я нарікається людині на честь якого-небудь із святих угодників. І саме цей святий і є нашим покровителем і заступником за нас перед Богом. І, звичайно ж, потрібно, щоб кожен християнин якомога частіше закликав свого святого і просив його молитви перед престолом Вседержителя. А що ж виходить насправді? Мало того, що людина нехтує своїм ім'ям, але ще нехтує і своїм святим, на честь якого вона названа. І замість того, щоб у момент біди або небезпеки закликати на допомогу свого небесного покровителя – свого святого, займається відвідинами ворожок і екстрасенсів. «Нагорода» за це буде відповідна.

Є ще одне марновірство, пов'язане безпосередньо з самим таїнством хрещення. Майже відразу за хрещенням слідує обряд постриження волосся. При цьому в деяких храмах хресним батькам дається шматок воску, в який належить загорнути відстрижене волосся. Цей віск хресні батьки повинні кинути у воду. Тут-то і починається найцікавіше. Не новина, звідки виникає питання: «Чи правда, що якщо на хрещенні віск з обстриженим волоссям потоне, то життя новоохрещенного буде недовгим?». Ні, це забобон. Згідно законам фізики, віск взагалі не може потонути у воді. Але якщо його кинути з висоти з достатньою силою, то в перший момент він дійсно піде під воду. Добре, якщо марновірні хресні не побачить цього моменту і «ворожіння на хрещальному воску» дасть позитивний результат. Але, варто хресному відмітити момент занурення воску у воду – тут же починаються голосіння, і новоспеченого християнина мало не ховають живцем. Після цього деколи буває важко вивести із стану страшної депресії батьків дитини, яким передають про «знак Божий», побачений на хрещенні. Звичайно, це марновірство не має ніякої основи в церковних канонах і традиціях, а тому краще і священикам волосся не вкладати у віск, а відразу спалити.

Можна зустріти інколи заблудження, що не можна хреститися в піст. Мабуть, по аналогії з тим, що в піст не вінчають, люди те ж думають і про Хрещення. Те, що влаштовувати гулянки і пишні обіди під час посту гріх, це правда. А охреститися можна в будь який день.

Є дуже багато й інших різноманітних забобонів, пов'язаних із таїнством хрещення, серед них: у високосний рік треба хресних вибирати тільки з родичів; якщо немовля в час хрещення стискається, плаче або чхає – житиме, якщо мовчить і витягується – помре; жінка народила дитину і 40 днів не буде її нікому показувати, окрім родичів і майбутньої хресної: боїться, що «зглазять» чи «наврочать»; не можна хресним (а може і не тільки їм) в день хрестин подавати милостиню, а то долю (за іншою версією – життя) того, хто хреститься можна віддати разом з грошима в руки того, кому подаєш; той хрестик, який був при хрещенні, краще не носити щоб не загубити (погана прикмета); дівчині не можна бути хресною дівчаток – заміж не вийде; якщо твій небесний покровитель зарахований до лику святих в сонмі мучеників, то і ти на землі будеш мучитися.

Дуже популярні такі забобони: руку дитинки потрібно перев'язати червоною ниткою для того, щоб не «зглазили»; шпилька чи булавка прищеплені до дитячого одягу захищають від «вроків»; коли вперше (і не тільки) бачиш новонароджену дитину потрібно тричі символічно плюнути на дитя, знову ж таки, щоб не наврочити; якщо в хресної матері місячне очищення, то, щоб не зашкодити похреснику, потрібно промовити певне «закляття» (обійдемось без тексту), або насипати у взуття пшона чи іншої крупи – тоді все буде добре.

Все це – дурниці й забобони, довіряти яким для православного християнина є гріхом.

Підводячи підсумок, хотів би відзначити, що хрещення – це велике таїнство, і підхід до нього повинен бути благоговійним і обдуманим. Сумно буває бачити людей, що прийняли таїнство хрещення і продовжують жити колишнім гріховним життям, вірячи у різноманітні забобони. Хрестившись, людина повинна пам'ятати, що тепер вона – православний християнин, воїн Христовий, член Церкви. Це зобов'язує до багато чого. В першу чергу до любові до Бога і ближніх. Тож нехай кожен з нас, виконує ці заповіді. Тоді ми зможемо сподіватися на те, що Господь введе нас в Царство Небесне. Те Царство, шлях в яке відкриває нам таїнство Хрещення. А ті, хто вірять у ці забобони, нехай поспішать очистити свої душі покаянням у гріху марновірства.

Матеріал підготував священик Василій ПАПЛИК
Опубліковано на сайті http://cerkva.ucoz.net/

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка

середа 13.10.2010 10:40




[ Категория: Релігія ]
Боже, Господи, Ісусе
На колінцях я молюся.
Всі гріхи мені прости,
І від лиха захисти.
Просвіти моє серденько,
щоб учитися гарненько.
Щоб у дома і у школі,
не робити зла ніколи.
Щоб татуся шанувати,
щоб матусі помагати.
Щоб були ми всі здорові,
завжди в мирі і в любові.
Амінь.

Ісусику любий, Ісусику милий
вже ангели в небі зірки засвітили.
Вже нічка надходить і всі ми в поклоні
до Тебе підносим маленькі долоні.
І молимось щиро за маму, за тата
За діда, бабусю, сестричку і брата.
За всіх кого любим, за всіх хто нас любить
хто нам помагає і щиро голубить.
Дозволь нам щасливо цю ніч переспати
набратися сили й здоровими стати.

Леонід Лотоцький

Оставлено: Tato    0 Comments    (Post your comment)
Trackbacks (0) Постоянная ссылка


 


Владелец: Tato
Contributors: (нет)
Блог: Все записи
Друзья
Вперед!: Назад/Вперед
 

 

Календарь

 «   <   »   >  Листопада 2017
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30
 

 

Контакты

Email
Send Email
Приватне повідомлення
Відіслати приватне повідомлення
MSN
Yahoo! Messenger
AIM
ICQ
 

 

Про меня

З нами з
вівторок 3.11.2009 07:28
Звідки
Криве Озеро
Рід занять
Творити добро
Інтереси
Віра, Церква, Мир і Злагода
 

 

Блог

блог открыт
вівторок 3.11.2009 07:34
Всего записей
19
Блог доступен
2938 дней
Всего комментариев
0
Просмотров
77405
 

 

RSS

RSS Feed